.png)
До чоловічого комплексу малого таза входить дослідження двох головних взаємопов'язаних органів — сечового міхура та передміхурової залози (простати). Передміхурова залоза розташована безпосередньо під сечовим міхуром і охоплює початкову частину сечівника. Саме тому будь-які патології простати (будь то запалення, доброякісне збільшення або новоутворення) одразу ж блокують нормальний відтік сечі й б'ють по сечовому міхуру.
УЗД органів малого таза дозволяє кардіологам, урологам та терапевтам оперативно оцінити стан чоловічого здоров'я, виявити приховані загрози на ранніх етапах (до розвитку ускладнень) та повернути комфорт у щоденне життя.
Чоловікам після 40 років урологи наполегливо рекомендують проходити це обстеження щорічно у профілактичних цілях. Записатися на УЗД у будь-якому віці варто, якщо з'явилися такі симптоми:
Обстеження проводиться трансабдомінально (через передню черевну стінку/живіт), є повністю безболісним і триває приблизно 15–20 хвилин:
Оскільки простата та сечовий міхур заховані глибоко в тазу, роздивитися їх через черевну стінку можна лише тоді, коли сечовий міхур повністю розправлений рідиною. Обстеження проводиться виключно на повний сечовий міхур:
Трансабдомінальне УЗД (через живіт), яке входить до цього комплексу, є повністю комфортним і не викликає психологічного дискомфорту. Воно ідеально підходить для первинного скринінгу, дозволяючи точно виміряти об'єм простати й детально оцінити стан сечового міхура та залишкову сечу. Ректальний огляд (ТРУЗІ) призначається урологом як другий етап лише в разі потреби — наприклад, якщо під час огляду через живіт виявлено підозрілі мікровузли, якщо у пацієнта високий рівень ПСА або якщо значна надлишкова вага заважає ультразвуку пройти через черевну стінку.
Визначення залишкової сечі показує, наскільки функціонально збільшена простата заважає нормальному життю. У нормі після візиту в туалет у міхурі має залишатися не більше ніж 20–40 мл рідини. Якщо через затиснутий простатою канал сечі залишається значно більше (100–200 мл і більше), виникає хронічний застій. Це призводить до постійних запалень (циститу), утворення каменів у сечовому міхурі, а з часом — до небезпечного тиску на нирки та розвитку ниркової недостатності.