Сечовий міхур — це порожнистий м’язовий орган, який виконує функцію резервуара для сечі та забезпечує її своєчасне виведення з організму. Збої в його роботі, запалення чи поява новоутворень суттєво знижують якість щоденного життя та можуть призвести до висхідної інфекції нирок.
УЗД сечового міхура — це безпечний, неінвазивний та дуже інформативний метод діагностики. Він дозволяє лікарю оцінити форму, об'єм та товщину стінок органу, перевірити чіткість його контурів, наявність осаду, каменів, поліпів чи пухлин, а також оцінити стан навколишніх тканин.
Звернутися на УЗД сечового міхура необхідно за наявності таких симптомів:
Обстеження триває близько 10–15 хвилин через передню черевну стінку (трансабдомінально):
У порожньому стані сечовий міхур зморщується і спадається, через що лікар не зможе роздивитися його стінки та внутрішній вміст. Обстеження проводиться виключно на повний сечовий міхур:
Залишкова сеча — це об'єм рідини, який залишається в міхурі після повного (на думку пацієнта) сечовипускання. У нормі цей показник має бути мінімальним (до 20–40 мл). Якщо на УЗД виявляють значний залишок сечі, це свідчить про слабкість м'язів міхура або наявність перешкоди для відтоку (наприклад, аденома простати у чоловіків, звуження уретри чи опущення органів малого таза у жінок).
Так, можна. Сучасне ультразвукове обладнання дозволяє візуалізувати навіть дрібні пристінкові утворення — поліпи та пухлини. Під час огляду лікар перевіряє, чи рухається виявлений об'єкт при зміні положення тіла пацієнта: камінь чи осад вільно перекочуються під дією сили тяжіння, тоді як поліпи та пухлини залишаються нерухомо прикріпленими до стінки міхура.
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.svg){kind=small}
